ГОЛОВНА
ІСТОРІЯ СЕЛА
ВІСНИК КОЛЕГІУМУ
НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
ДУХОВНИЙ ОСЕРЕДОК
ФОТОГАЛЕРЕЯ














НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Мистецтво одного села
Яка краса і неповторність світла!
В ній - дух Господній і людська душа ...
Руками майстра ця краса розквітла
Й у нашім серці віру воскреша .
Ці барви ніжні, наче дотик неба,
Немов молитви Божа благодать...
Тож скільки сонця в серці мати треба,
Щоб людям дивне диво дарувать?!

Зберегти народні скарби, увічнити народні пісні та обряди, відтворити ці джерела - обов язок не байдужого до справи національного відродження.
Вітчизна для кожного з нас починається з отчої домівки, тихої материнської пісні -ласки ,чистої. Як краплина роси, рідної мови. Але, щоб по справжньому любити свій рідний край, треба його добре знати: це знання не лише підносить і возвеличує людину, розширює її світогляд, але й стає тим містком, котрий єднає минуле із сьогоденням, вказує шлях до майбутнього. Бо ж кожен прожитий нами день назавтра вже неминуче стає історією, яку не змінити.
Йдуть роки припорошуючи порохом забуття окремі події, факти, але трапляються моменти, коли людській пам"яті необхідно відтворити пережите.
І тоді на допомогу їй приходять музейні заклади - хранителі нашої історії, скарбниці пам'яті з безліччю експонатів, документів, записів, листів, фотографій ...
Живе пісня , живе віра, поїть коріння нації пам'яттю її прадідів сьогодні вони при нас на святі "Мистецтво одного села ".
Для того щоб переглянути більше матеріалу, натисніть на посилання та завантажте файл:
ЗАВАНТАЖИТИ


Пісні нашого краю
Ой наділа баба діду вишиту сорочку
Ой наділа баба діду вишиту сорочку,
Та й послала баба діда вранці до ставочку.
Іди діду, іди, діду, довго не барися
З молодими дівчатами не заговорися.
Вийшла гарна дівчинонька воду набирати,
Сіла вона на цебри з дідом розмовляти.
Іде дід додому з-пів відра водою,
Ударила баба діда три рази лозою.
Тихо, бабо, тихо, бабо, ми помирилися,
Підем разом до ставочку, тай скупаємося
Не успіла баба з дідом на камені стати,
А дід бабу копнув ззаду, баба в воду впала.
Іде дід додому та й лодоні плеще,
Слава Богу втопив бабу буде мені легше.
Іде дід додому та в лодоні ріже,
Оглянувся сюди-туди баба з води лізе.
Чи ти діду здурів, що з тобою сталось
Я у тебе восьма жінка, а тобі ще мало.
Тихо, бабо , тихо, бабо, не кричи на мене,
Я хотів ще спробувати чи підуть за мене.
Матеріал зібрала Ковтун Тетяна Вікторівна
Від Ковтун Світлани Володимирівни 1968 р.н.
Сирітка.
Ой летіла зозуленька
Через круті гори,
Посіяла пшениченьку
Вибрала полову.
Ой що ж мені половецька,
Як зерна немає.
Ой що ж мені, сиротині,
Як мами немає.
У всіх дівчат рідна мати,
В мене старий батько.
Сім раз води приносила
З тихого Дунаю.
Ой щоб мені рідна мати,
Я б не журилася б.
Ой піду я на город
Розкопаю градку.
Немає в мене рідної мами,
Немає порядку.
Ой піду я на могилу
Та й стану плакати,
Вставай, вставай, рідная мати,
Косу заплітати.
Іди, доню, додомоньку
Варити вечерять,
А я прийду по вечері
Косу заплітати.
Матеріал зібрала Ковтун Тетяна Вікторівна
Від Ковтун Світлани Володимирівни 1968 р.н.
***
Ходить, блудить Іванюшка
По крутій горі.
Розчісує свої чорні кудри
На своїй голові.
То гребінцем, то грабльонкою
На чужих та хороших придивляється.
Моя доленька та невдалая
Зав'язала світ.
Да візьму та невдаленьку
Під білі боки.
Да вкину ту невдаленьку
В Дунай глибокий.
Пливи - пливи ти, невдаленько,
За водою,
Ой остались лиш колосочка
І кінь вороний.
Тільки сісти да проїхатись
Аж на тещин двір
Здоров, здоров, моя тещенько,
Я вже ваш зять.
Чи вдома Катеринонька
Я її портрет
Вона мене вірненько любила
А її немає .
Матеріал зібрала Ковтун Тетяна Вікторівна
від Ковтун Ганни Володимирівни 1968 р.н.
жительки с. Балашівки
Для того щоб переглянути більше матеріалу, натисніть на посилання та завантажте файл:
ЗАВАНТАЖИТИ


Copyright © БЦСПШБ.