Динамічні процеси сучасного суперечливого світу становлять кожну людину в надзвичайно складні умови соціального життя. Радикальна зміна ціннісних орієнтацій, гостра необхідність постійного пошуку і швидкого знаходження життєво важливих рішень, стресові ситуації - все це проблема повсякденного людського буття.
Людина - єдина істота на Землі, здатна до пізнання буття та власної самосвідомості. Результатом цієї здатності є знання про світ і про себе.
Людська невичерпна простота мимоволі навіює заспокійливу сонливість, бажання забути про все, впасти у високу траву, поклавши під голову руку, перетворитися на немовля та ні про що не думати. Проте потрібно навчатися у звичайному, на перший погляд, до кінця зрозумілому відшукати таємний сенс, який і є справжньою суттю кожного явища, часто недосяжного для людського розуміння.
Кажуть, що юність - це така пора людського життя, коли схильність до філософського осмислення дійсності виявляється найбільш виразно. Осягнення істини багато в чому залежить від звернення молоді до філософської спадщини, праць найбільш відомих філософів, особливо на уроках української літератури, на яких досить часто виникають суперечки з приводу того чи іншого питання. Одного уроку темою дискусії стало питання про щастя. Воно виявилося складнішим за інші. Ми, учні, дійшли висновку, що задоволення і щастя - це почуття внутрішнього блаженства, внутрішньої радості та втіхи.
Під час дискусії з"ясували, що перша відмінність полягає в тривалості внутрішнього переживання. Ми кажемо: "Тоді я був задоволений життям", або "Це була найщасливіша мить". У першому випадку мова йде про тривалий період, а у другому - про короткочасний.
Зрештою, ми зупинились на такому визначенні: щастя - це інтенсивне відчуття внутрішнього блаженства, яке ми відчуваємо при переході від менш досконалого стану до більш досконалого. Але моя допитливість не була задоволена цією відповіддю. Чогось, на мою думку, не вистачало…
Звичайно, чи знайдеться у світі хоч одна людина, яка б не мріяла про щастя? Але що ж таке "справжнє" щастя? Чому зараз люди, які досить забезпечені матеріально, не вважають себе щасливими? Чому, досягнувши, здається, всього у своєму житті, їх не залишає почуття нудьги? Чому людина, яка живе постійним шопінгом, уікендами, одягається за останнім криком моди, щодня відвідує балет, вистави, почуває себе нещасливою? А чому інша людина, не маючи елементарних умов для життя, живучи на "безлюдному острівці" , розмовляючи з собаками, кішками (яких уже чомусь вигнали господарі), вважає себе щасливою? Чому дитина (дитина!!!), ще не пізнавши цей світ, покінчує життя самогубством? Напевне, через те, що не знають , в чому полягає справжнє щастя.Отже, тема актуальною була , є і буде.
Значить, людина шукає себе в цьому світі. Вона намагається знайти "справжнє" щастя, щоб "засолодити" свою душу й серце назавжди.
Але як знайти те щастя? Який шлях веде до нього? Саме ці запитання не давали мені спокою (та не лише мені!!!) і стали темою моєї наукової роботи.
Здається, в цьому мені допоможе філософія і твори найвизначнішої, найславетнішої постаті в Україні доби Бароко - Григорія Савича Сковороди, а приведе до "справжнього" щастя Максим Колот - головний герой роману "Людина біжить над прірвою" одного з найвидатніших українських письменників ХХ століття - Івана Багряного.