Соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно змінили орієнтації в галузі освіти. Нова освітня філософія визначила головну стратегію педагогічної діяльності: спрямування навчально-виховного процесу на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття потенційних можливостей та здібностей учнів.
Розв'язання цих актуальних проблем можливе лише на основі широкого запровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на всебічний розвиток дитини. Школа потребує вчителя-майстра, вчителя-професіонала, який володіє знаннями педагогіки і психології, має необхідні вміння для здійснення ефективного управління колективом та навчально-виховним процесом.
Щоб підвищити педагогічну майстерність вчителя, підняти рівень його інтелекту, навчити переосмислювати сучасні процеси, допомогти в саморозвитку, самовдосконаленні та самореалізації потрібно продуктивно і результативно підвищувати рівень педагогічної майстерності вчителя шляхом модернізації навчально-методичної роботи.
Нещодавно наказом Міністерства освіти і науки затверджено "Концептуальні засади розвитку педагогічної освіти та її інтеграції в Європейській освітній простір", де визначено довгострокову стратегію щодо вдосконалення та розвитку педагогічної освіти. Методична служба відділу освіти, з врахуванням сучасних вимог, спрямовує свої зусилля на практичну допомогу вчителю в опануванні новітніми методами навчання та розвитку їх професійної майстерності. І в цьому, звичайно, неабияка роль відводиться активним та інтерактивним технологіям методичної роботи, впровадженню проектної методики.
Актуальність теми полягає, насамперед, в удосконаленні форм і методів підготовки вчителя, приведення у відповідність:

змісту та форм організації методичної роботи до потреб навчальних закладів району у системі вдосконалення рівня професійної компетентності вчителя;

змісту підготовки педагогічних працівників до вимог інформаційно-технологічного суспільства та змін, що відбуваються в ЗНЗ.

методики подачі інтерактивних технологій формам та змісту їх впровадження на місцях.
Напрямки розв'язання цієї проблеми ґрунтуються на працях українських вчених В.А. Семиченко, В.В. Олійник, Н.М. Бібік, Н.Г. Протасової, М.І. Романенко, які визначають участь педагогічних кадрів у методичній діяльності, як складову безперервної освіти, що забезпечує потреби професійного розвитку особистості і грунтується на визнанні пріоритетності особистості в процесі розвитку педагогічної майстерності. Про "педагогічну майстерність" йшлося в працях Я.А.Коменського, Й.Г.Пестолоцці, Ж.Ж. Руссо, Дж.Локка, А.Дістервега, М.І. Пирогова, К.Д. Ушинського, О.В. Духновича, І.Ф. Чепіги, Я. Корчака, А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського.
М. Солдатенков зауважує, що для забезпечення неперервної освіти необхідне виконання наступних умов:
1) уміння самостійно вчитися;
2) мати відповідну мотивацію;
3) умови для навчання.
Згідно Болонської угоди, робиться наголос на забезпеченні неперервності навчання. І потрібно вживати всіх можливих заходів та вибудовувати свою національну політику так, щоб забезпечити досягнення цієї мети і підштовхнути зацікавлені організації до збільшення можливостей для навчання впродовж життя. 1 На наш погляд, у багатьох працях не найшли повного відображення питання підготовки педагогів у міжкурсовий період на рівні району, навчального закладу.
Хоча, Л.В. Зазуліна у своїй публікації зазначає, що " Існуюча система курсової перепідготовки вчителів загальноосвітніх шкіл в цілому продовжує носити плановий та предметний характер, не формує потрібної системи знань, які до того ж не доводять до рівня практичних вмінь, не здійснюється індивідуалізація перепідготовки вчителя згідно із запитами особистості тощо".
Тим більше, в міжкурсовий період проводити одно-дводенну начитку лекцій з певної тематики під час семінарських занять або засідань методоб'єднань, - вчорашній день.
Н.Г. Протасова відзначає важливість створення умов для розвитку особистості фахівця, виявлення його самобутності в професійній діяльності; необхідність врахувати освітні потреби тих, хто навчається. Вона сформувала принципові положення з позицій навчання дорослих у сучасній післядипломній освіті, і , серед інших пунктів, наголошує, що у процесі навчання дорослих необхідно спиратися на їх прагнення до саморозвитку; навчальних процес - це спільна діяльність тих, хто вчиться, з тим, хто вчить.2 Активна увага дослідників приділена проблемам удосконалення педагогічних технологій, що розроблялися в роботах В.П.Беспалько, Г.І.Ібрагімова, М.В.Кларіна, М.І.Махмутова, Г.К.Селевко, М.А.Чошонова й інших. Розвиток ринкових відносин у сфері освіти та її модернізація неможливі без перегляду поглядів на формування сучасного вчителя. Стратегічний напрямок розвитку освіти - зробити її конкурентноздатною серед систем освіт європейських країн обумовлює актуальність проблем формування вчителя, як кваліфікованого фахівця відповідного рівня і профілю, конкурентноздатного на ринку праці. Наукових досліджень конкурентоспроможності, як педагогічного явища не багато: є роботи, присвячені: вивченню конкурентоспроможності, як показника якості підготовки фахівців (О.КФілатов, Д.В.Чернилевський, Н.В.Борисова); розкриттю психологічного аспектові розвитку конкурентоспроможності особистості (Л.М.Мітіна); аналізу закордонного досвіду формування конкурентоспроможності вчителя, як фахівця (В.Б.Гаргай), тощо.
На думку багатьох науковців, формування конкурентоспроможного фахівця має супроводжуватися зміною модулів педагогічної практики в цілому й модулів експертизи, контролеві й аналізу її результатів зокрема. Аналіз сучасного стану проблеми, поставленої в дослідженні, показує, що до необхідних блоків змін педагогічної практики можна віднести: заміну знаннєвої орієнтації змісту формування фахівця на його особистісний розвиток; забезпечення педагогічного процесу системою ефективних діагностичних, контролюючих і оцінюючих методик; приведення у відповідність вимог, пропонованих до фахівця ринком праці і його готовністю до професійного зростання; необхідність переходові від сформованої системи оцінки рівня підготовки фахівця до його орієнтації на адекватну оцінку своїх професійних якостей. Таким чином, недостатня розробка проблеми, її актуальність, теоретична і практична значимість в реалізації важливих завдань, які стоять перед методичною службою району в плані формування вчителя як конкурентноспроможного фахівця обґрунтували тему дослідження "Формування вчителя як конкурентоспроможного фахівця".
Саме тому, методична служба району покладає на себе обов'язки сформувати систему знань та умінь вчителя як конкурентоспроможного фахівця; побудувати інноваційну модель розвитку сучасного педагога. Ми вбачаємо досягнення цієї мети завдяки широкому застосуванню інтерактивних технологій навчання, проектної методики, що забезпечить довести суму отриманих знань до рівня практичних вмінь.