НАРОДНИЙ АМАТОРСЬКИЙ ФОЛЬКЛОРНО-ЕТНОГРАФІЧНИЙ КОЛЕКТИВ с. БІЛКА
Фольклорно-етнографічний колектив був створений в 1979 році, з ініціативи завідуючої сільським клубом Хіміної Валентини Олександрівни. Спочатку до його складу входили жінки старшого та середнього віку. А згодом до них приєдналася і молодь.

В репертуарі колективу переважають українські народні та соціально-побутові пісні. Колектив поповнює свій репертуар фрагментами старовинних народних обрядів, таких як: "Весілля", "Колядки", "Веснянки", "Івана Купала", "Обжинки", "Зажинки" та ін.

На даний час в колективі налічується 20 учасників. Деякі з них приходять на репетиції цілими сім"ями. В пошуках нового, колектив займається вивченням місцевого фольклору, а одна із учасниць, Хіміна Віра Олександрівна сама пише пісні, які співають не тільки в колективі, але і в селі.

В 1987 році, колектив став учасником республіканського радіо-конкурсу "Золоті ключі", а наймолодша його учасниця Анюта Хіміна, стала лауреатом конкурсу з піснею "Запряжу я коня вороного".

В 1989 році, колектив приймав участь в міжнародному телефестивалі "Веселка", виступивши в передачі "Веснянки Поліського краю".

Фольклорно-етнографічнйй ансамбль Білківського сільського клубу - учасник багатьох свят та обрядів районного та обласного значення, поспійно приймає участь в святі "Пісні рідного краю", що проходять в містах Рівне, Дубно, Остріг.

Колектив є незмінним учасником концертів та оглядів художньої самодіяльності, які проводяться в районному будинку культури , а також за його межами.


Віра Олександрівна Хіміна
Народилась 12 квітня 1938 року в селі Чабель Сарненського району. В сім'ї було п'ятеро дітей. Троє з них померли, двоє до війни, а одна дитина після війни (скоріше всього що з голоду). З родини має тільки сестру Ніну, яка проживає в Одеській області, бо мати померла у 1953 році, коли Вірі було 14 років, а батька вбили в 1945 році. Він молотив жито у сусідській клуні, коли вийшов то шалена куля скосила селянина, через деякий час його так і знайшли мертвим біля стіжка соломи.

Під час Великої Вітчизняної війни німці спалили село залишивши дві хати. Сім'ю Віри Олександрівни вивезли у Волинську область (під самий Буг). Після закінчення війни повернулись у Чабель. Згодом у лісі побудували невеличку хату. На той час будувалися в лісі.

У 1947 році всіх було переселено в село і так знову відроджувалось село Чабель. Закінчила початкову школу, п'ятий-сьомий клас ходила в сусіднє село Ясногірку, за сім кілометрів від Чабеля, і то не постійно, бо не було в що взутись, лишилась сирота.

Коли закінчила школу пішла працювати в колгосп , щоб хоч якось заробити на себе, тому, що жила при тітках.

Жала жито серпом на трудодні за 20 копійок , била прачем вручну льон.

Працювала майже даремно, та хоч були голодні, голі, босі, куди не йшли співали. Багато хороших пісень перейняла від матері й своєї бабусі.

В 1955 році переїхала жити до тітки Юхими в Білку.

Тут познайомилась із своїм майбутнім чоловіком, і в цьому ж році вийшла заміж. Через рік народився син, потім дочка. Продовжувала працювати в колгоспі. Доїла корів вісім років, потім працювала в ланці. Після хвороби пішла працювати прибиральницею в клуб. Зараз на заслуженому відпочинку.

Та любов до народної пісні залишилась в її серці, односельчани знають її як самодіяльного композитора і поета. Її вірші, написані в пісенному жанрі, зачіпають струни людського серця. В них радощі і біль нашого життя любов до рідної землі.

Збірка календарно-обрядових пісень, зібраних Хіміною В.О.
Збірка віршів, пісень, гуморесок Хіміної Віри Олександрівни "Ой дитинства мойого лелеки".
Збірка весільних пісень, зібраних Хіміною В.О. "А в нашої Ганнусі зачинаєця весілля".
Збірка календарно-обрядових пісень, зібраних Хіміною В.О. "Звім, дівоньки, по віночку...".

Корисні посилання:













Рівненська державна обласна бібліотека для юнацтва