Сім'я


Сім'я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. Ця істина підтверджується процесом розвитку цивілізації, завдяки якому вона набула функцій, які тільки в сукупності забезпечують повноцінність її існування, саморозвиток та широку життєдіяльність.

Деформація функцій сім'ї, яка послідовно здійснювалась в останнє десятиліття внаслідок змін у суспільстві, призвела до порушення зв'язків між ними. Особливо це позначилось на виховній функції сім'ї, проявляючись у відчуженні батьків і дітей. Виховна функція сім'ї спрямована на формування і розвиток особистості дитини, на ЇЇ соціалізацію.

Проблеми становлення сім'ї, виконання нею основних функцій, вплив сімейного мікроклімату на процес виховання особистості дитини значною мірою залежать від:

    * соціально-економічного стану сім"ї;
    * соціально-професійного статусу батьків;
    * освітнього та культурного рівня батьків;
    * знання батьками основ психології, педагогіки, вікових особливостей дітей;
    * розуміння духовного світу дитини.

Кожна сім'я протягом свого життєвого циклу стикається з різноманітними труднощами та проблемами. У нормально функціонуючих сім'ях проблеми розв'язуються раціонально, заохочується свобода кожного члена родини, визнається його унікальна цінність, задовольняються духовні потреби. У проблемних сім'ях на життєдіяльність сім'ї впливають особливості функціонування даної сім'ї (наявні проблеми): особисті якості членів сім'ї, їх стан здоров'я; кількісний склад родини; житлово-побутові та економічні умови; характер взаємостосунків між членами родини. Всі проблеми, з якими стикається сім'я, відбиваються на дітях. Сім'я уособлює для дитини цілий світ щастя, радості та турботи. Це місце, де вона відчуває себе захищеною.

Система особистих цінностей дитини формується під впливом багатьох факторів, визначним серед яких є сімейне середовище. Оскільки саме в дитинстві відбувається процес соціалізації дитини, формування світогляду, який згодом впливає на поведінку та реакції уже дорослої зрілої людини. Тому ціннісні орієнтири і світосприйняття майбутнього свого життя служить показником ступеня виховного потенціалу сім'ї.

Усі сім'ї різні та неповторні, Головне, що їх відрізняє - це характер атмосфери, яка панує в родині. Фундаментом, на якому будується сім'я, базується її життєдіяльність, є взаємини між її членами. У ставленні батьків до дітей акумулюється вся система виутрішньо-сімейних відносин. У них знаходять свій вияв і особливості подружніх стосунків, і стосунки дорослих зі своїми батьками, зовнішні соціальні зв'язки сім'ї з іншими родичами, близькими, знайомими. Батьківське ставлення - це особливий феномен, який поєднує емоційне переживання та почуття, пов'язане з дитиною, поведінкові стереотипи, що виявляються у спілкуванні та поводженні з нею, особливості її сприймання та розуміння, формує у дитини уявлення про власну сім'ю.

У Конвенції ООН про права дитини сказано, що для повного та гармонійного розвитку дитині найкраще зростати в сімейному оточенні, в атмосфері любові, розуміння й турботи. Дитина повинна бути повністю підготовленю до самостійного життя - Закон України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року визначив охорону дитинства в Україні як один із найважливіших напрямків державної політики. В ст. 11 цього Закону сказано, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини і несе відповідальність за створення належних для цього умов. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з батьків. Тому дуже важливо вжити всіх засобів впливу на батьків, допомогти вирішити сімейні проблеми, для того, щоб дитина могла виховуватись у сім'ї І отримувати належне виховання та розвиток.

Умови виховання дитини в сім'ї впливають на ЇЇ психологічний та фізичний розвиток, що характеризується особливостями поведінки на різних етапах життя, особливо в підлітковому віці. Чим менша дитина та чим більша її безпорадність, тим відчутніше проявляється її залежність від умов, в яких вона виховується. Крім того, стресові ситуації внаслідок втрати члена родини через розлучення батьків, смерть одного з них також негативно відбиваються на психологічному стані дітей. Не слід забувати, що внутрішньо-сімейні конфлікти незалежно від їх природи негативно позначаються на
розвитку дитини. Нанесення емоційних травм в результаті постійних сварок, образ, жорстка критика на адресу підлітка не сприяють налагодженню стосунків між батьками та дітьми, а навпаки, негативно впливають на психіку. Життя дитини в більшості випадків копіюється і відбивається від буття дорослих, що її оточують, оскільки в засвоєнні соціального досвіду для неї важливу роль відіграють імітація та ідентифікація, тобто наслідування поведінки значущих для неї людей, що веде до прийняття їхніх цінностей, установок, норм і правил поведінки. Якщо поруч неблагополучне середовище, де відсутня система життєвих цінностей, і дитина росте сама по собі, основною її рисою стає відсутність загальнолюдських цінностей, на зміну яким приходить цинізм. Не зі своєї волі діти ростуть у родинах наркоманів, алкоголіків, повій, у псевдоблагополучних родинах. На думку В.І. Нефе-дова, діти не народжуються поганими, але стають такими, якщо перед їхніми очима - щоденний негативний приклад батьків. Вони нічого не забувають, а якщо забувають образливі слова, то залишається глибокий слід у душі. І з цих слідів "формується фундамент душі" дитини.

| НА ГОЛОВНУ |