ЛЕГЕНДИ


Кажуть люди, що давно колись у нашому селі жив маленький дідусь. Цей дідусь дуже був добрий. Коли він ішов по вулиці, то за ним стелилися квіти. А коли він торкався рукою якогось кущика, то на ньому виростали ягоди малини. Дідусь часто заходив до людей, розмовляв з ними, а в подарунок завжди залишав кущик малини.

З того часу село наше називається МАЛИНСЬК.

Записано зі слів жительки с. Малинськ
Кулини Самойлюк




Мудра порада


Син прийшов до батька позичати гроші. Батько сказав синові "Гроші в комірчині. Піди туди і візьми їх. Вони лежать під старою плахтою." На другий раз син знову прийшов позичати гроші. Батько знову йому каже: "Гроші в комірчині. Піди туди і візьми їх. Вони лежать під старою плахтою." Пройшов деякий час. Сину знову потрібні гроші. Знов іде він до батька. Батько посилає сина до комічини. Син здивовано запитує батька, повернувшись з комірчини: "А де ж гроші? Їх немає." Батько спокійно відповідає: "Ти їх т уди не клав, тому їх там не має". Моя тобі батьківська мудра порада: "Вмій гроші позичати, але й вчасно вмій віддавати."

Записано зі слів жительки с. Малинськ
Зелінської (1900 р. н.)




Кузьмівка


У XІX ст. в одному з найбільших хуторів, які були у той час в наших краях, жив князь Каземір. Він був дуже багатим, мав сім'ю, рабів, прислуг. У нього було дуже багато свійських тварин: корів, овець, свиней, курей. Маєток в князя був дуже розкішний. Князь Каземір був дуже доброю людиною і відносився до хуторян з добротою, розмовляв з ними немов з друзями. Хуторяни любили свого князя, тому після його смерті назвали той хутір Каземірня.

Пройшло чимало часу і село Каземірня люди перейменували на село Кузьмівка.

Записано зі слів жительки с. Малинськ
Мулько Світлани Іванівни




Погані очі


Жили в селі дві веселі щебетухи-подруги. Одного разу погнали вони пасти худобу. Вертаючись додому проходили повз будинок жінки, про яку в селі ходили недобрі чутки. Казали люди, що вона мала недобрі очі і могла накликати біду. Дівчатка забули про попередження дорослих. Одна з них підстрибнула і вирвала кілька вишень, що росли над дорогою. І тільки вона це зробила, як почула сердитий голос: "Щоб тебе за пару днів на цвинтар занесли, будеш знати як ягоди красти". Це сказала господиня дому.

Біда підступила несподівано. Послали батьки доньку помолотити просо. А взуття тоді влітку не носили. Босими ногами наступила дитина на скошений колосок, поранила ногу і захворіла на правець. Через кілька днів дівчинка померла. Коли люди йшли на цвинтар, то помітили на порозі будинку постать чаклунки. З тих пір її всі стали остерігатися. Померла вона на самоті.

Записано зі слів жительки с. Малинськ
Ясковець Олени (1904 р. н.)




Материнський дарунок


Зібралася сільська дівчина виходити заміж. Відгуляли весіля. Настав час йти у невістки. Дала мати доні посаг і до нього додала бутилку з ліками "Тільки в домі сварка почнеться- мерщій випий ліки" - сказала мати.

Почалося сімейне життя. В будинку свекрухи жили три сім'ї: свекруха із свекром, один син з жінкою та сім'єю, молода сім'я.

Час від часу у великій сім'ї починалися сварки. Старша невістка сперечалася, лаялася, а молодша бігла випити ліки і в сварку не втручалася. Свекруха любила молодшу невістку за спокійних характер. Одного разу знову почалася сварка. Побігла молодша невістка за ліками, а бутилка порожня. Ліки кінчилися. Пішла молодиця до матері. "Кінчилися, мамо, ліки - сказала їй. "То, доню, звичайна вода була" - сказала мати. Виявляється, мати дала доні простої води, бо знала народне прислів'я: "Мовчить, ніби в рот води набрала".

Материнські ліки допомогли дочці обминати сварки в домі.

Записано зі слів жительки с. Малинськ
Зелінської (1900 р. н.)




Сон


В одної жінки було двоє хлопчиків. А під серцем носила ще одну дитину та ще не знала про це. Однієї ночі приснився жінці сон. Дивний голос попередив: "Що ти наробила? Ти своїй дитиніноги відрубала". Не зрозуміла жінка дивного сну. У св'ято пішла нарубати лучини. А коли народилася дитина, то в дім прийшла біда. Родилася дитина калікою, ноги ніби обрубані були.

Записано зі слів жительки с. Малинськ
Зелінської (1900 р. н.)



Страшне пророцтво


В селі Малинськ жила одна бездітна пара. Вже десять років жили разом, а дітей не було.

Одного разу поїхала жінка в Степань на база. На базарі до жінки підійшла циганка і запропонувала погадати. Нагадала, що народиться у жінки хлопчик, але юнаком помре від води у особливий для себе день.

Приїхала жінка додому і справді в неї народився хлопчик. Оберігали його відусяких небезпек, а особливо від води. Хлопчик виріс. Задумав женитися. Вирішили весілля відгуляти. Веселилися гості, танцювали. Юнак вирішив напитися води. Пішов в сіни, а там цебер з водою. Підня його, щоб напитися. Вода потрапила в дихальні органи. Захлибнувся парубок. Збулося страшне пророцтво.

Записано зі слів жительки с. Малинськ
Ясковець Олени (1904 р. н.)



Закоханий гусак


В 20-ті роки 20 ст. в с.Малинськ сталася дивна подія, що довго переказувалася з уст в уста.

Жила в селі гарна молодиця. Були в неї чоловік, діти. Та вечорами, таємно, зустрічалася жінка з молодим парубком. Молодому парубку набридла молодиця. Послав він сватів до молодої дівчини. Почула про це жінка та заставити її кохати не змогла. Пішла вона до ворожки, яка жила в лісі недалеко від села Кузьмівка. Ворожка дала зілля. Той, хто це зілля вип'є, закохається і ніколи не зможе забути своєї коханої. Прийшла жінка додому, зварила зілля, налила в кварту. Поставила кварту на стіл і покликала коханого в гості. Та на лихо першим прийшов чоловік. Не любив ввін, щоб щось стояло на столі. Взяв і вилив зілля в ражку. З ражки напився гусак. Сталося диво. Іде жінка в хлів, а гусак за спідницю тримається і за нею поспішає. Жінка у Степань, гусак за нею слідом летить. Ятунку не стало від "закоханого гусака". Мусив господар його зарубати.


Записано зі слів жительки с. Малинськ
Волошиної Єфросинії Марківни




Скупа пані
Село Малинськ і всі землі та ліс навколо села належали пану Малинському. Так Малинський був заможним польським магнатом, жив з сім'єю у Польщі. Влітку приїзджав на Полісся подихати свіжим повітрям, пополювати на дичину. У пана була дружина і син. Пані була дуже скупа. Ідучи до церкви, вона ніколи не подавала милостиню жодному жебракові. Син навпаки любив вести веселе, розбещене життя, смітив грошима наліво і направо, з друзями частенько пиячив. В селі Яблонка була мисливська сторожка, сюди і наїжджав панич з друзями. Одного разу в селі Князівка був престольний празник. Сім'я Малинських приїхала на сільське свято, кожен з присутніх у церкві давав гроші на церкву. Пані Малинська рукою подала один грош, але він випав з рук і покотився.Кинулась пані шукати та нічого не може знайти. В церкві було темнувато. Син вирішив допомогти. Витягнув з кишені паперові гроші і підпалив їх. Побачивши, як горять гроші, пані зомліла.

Правду говорять в народі, що скупий платить двічі.

Записано зі слів жителя с. Малинськ
Денисюка Петра Мироновича

Copyright © БЦСПШБ