Розвиток освіти в с. Малинськ

В 1920-1922 роках в селі Малинськ був відкритий перший навчальний заклад - рільнича школа, в якій навчалися діти поляків - осадників та заможних українців. Адміністратором був колишній майор царської армії Луба. Школа була двоповерховою. Тут було 4 класи. Навчання велося польською мовою.Розташовувалася школа неподалік траси Рівне - Сарни. Біля перехрестя був збудований гуртожиток для вчителів. Завданням школи було поширення знань щодо сільського господарства.

Зовсім новою подією була в Малинську громадська загальноосвітня школа, дійсно польська. Вона спочатку була чотирикласна, але систематично розвивалася до семикласної. Першим вчителем на початку, єдиним і одночасно керівником школи був пан Рибінський. Походив, як вість, із самої Варшави. Коли в 1921 чи 1922 році прибув до Малинська, а ні він, а ні хто інший не знав, де ця школа має міститься. Але присвятив себе своєму завданню з цілковитим захопленням і відданістю. Отримав на прохання від місцевих влад два приміщення, в останньому із незнищених війною чотирьох чи п'яти бараків. Бараки поділили на окремі кватири. В одній квартирі мешкав пан Рибінський, і створив в одній із кімнат бібліотеку і шкільну канцелярію. В другій квартирі постали дві класні кімнати, а в кухню закладено, керований самими учнями, шкільний магазинчик. На його базі керівник намагався практично і теоретично привити учням ідею коопераційного руху.

Кожний учень, якщо хотів, вносив як член цієї учнівської добровільної кооперації символічний внесок, званий участю, а на загальних зборах члені, згідно з усіма кооперативними правилами, були вибрані керівні органи, які керували цим магазинчиком. Самі підбирали правління і контролюючу раду і контролювали різних своїх посланців (секретаря, продавців, постачальників). Довгий час директор виконував функцію секретаря. Пан Рибінський організовував акцію купівлі дітям черевикі, а неідко також одежі. На цю ціль він застосовував свої заощадження, але допомагали йому також міліціянти, залізничники, поштарі, лісничі, мешканці околиць. Малинська школа швидко осягнула високий, як на ті часи, рівень і стала справжньою гордістю місцевого люду. І цей час гостро постало питання про спорудження спеціального приміщення для школи. І в 1932 році розпочалося будівництво нової школи. Бригадиром по будівництву школи і клубу був Климюк Михайло Григорович. Завершено будівництво в 1934 році. Першим директором новозбудованої школи став прибулий із Степаня Міхал Альберт. У школі він викладав німецьку мову і географію. Разом із дружиною Ядвігою Альберт розпочав широку педагогічну та громадську діяльність. Пан Міхал Альберт бу високоосвідченим педагогом, який модернізував і розбудував шкільний об'єкт, розвинув освітянську та виховну діяльність, опікувався харцерством(щось подібне до пластунів, скаутів), запровадив діяльність Народного Університету. Пані Ядвіга Альберт вела театральний гурток, власноруч шила сценічні костюми для учнів, часто лише з кольорового паперу. Крім того, вона навчала учнів художньої хореографії. Для жінок - малинчанок запровадила курси крою, шиття та вишивання.

Десь у 1935 році один із активістів політичного життя села Волошин П. М. послав запит у Костопільський повіт з проханням дозволити викладати в школі українську мову. Відповідь була така, що дозвіл буде, якщо буде згода 50 учнів. Тоді Волошин П.М. зібрав підписи і в школі було введено викладання української мови. Першим икладачем української мови стала пані Грозова, пізніше Жук Марія Петрівна(єдина вчителька - українка). Коли в 1939 році в селі була встановлена радянська влада в школі було запроваджено викладання російської мови. Першою вчителькою російської мови була Родіонова Єлизавета Олексіївна. Вчителем фізики і математики був Стадницький. Після того, як розпочалася війна, німецько - радянська школа була закрита і пан Міхал Альберрт з дружиною навчав малинчан на підпільних курсах. В 1941 році він виїхав із села. За свою діяльність на освітній ниві жержавні органи другої Речі Посполитої відзначили його Золотим Хрестом Заслуги.

Після війни першим директором школи була Зелінська Надія Євстохівна.
В 1948 - 1949 роках цю посаду займав Радченко - колишній фронтовик, що побував у фашистському концтаборі.
В 1949 - 1957 роках директором стала Денисенко Віра Семенівна.
В 1957 році директором семирічної школи була Нагаль Наталія Кирилівна, яка за фахом була вчителем російської мови. Під керівництвом Наталії Кирилівни був відкритий один додатковий старший клас. На другому поверсі школи були кімнати, які служили житлом для молодих вчителів. Зародітна плата молодого вчителя була 50 карбованців, а директора 70 карбованців. У школі було 7 класних кімнат, вчилися діти у дві зміни. Отоплювали школу дровами, які самі вчителі заготоляли.

В зв'язку з тим, що в середній школі дітей ставало більше, а приміщень не вистачало, на баланс школи передали будинки лісництва. З колишньої конюшні зробили клас і майстерню. З контори лісництва зробили інтернат, де жили діти, що приїхали вчитися в старші класи з сусідніх сіл. Приміщення сільської ради те передали школі. Після цього навчання в школі проводилося в одну зміну, але різних приміщеннях. У вільний від навчання час вчителів примушували збирати по селу яйця, момлоко - податок дежаві, а також читати лекції на фермі та тракторній бригаді.

Громадським обов'язком молодих вчителів була робота по подоланню неписемності серед жителів села. Графік навчання був розміщений в школі і в хаті дорослого учня.

З 1957 по 1965 роки директором школи був Мех Василь Якович, історик за фахом. В 1958 році школа стала трудовою політехнічною. В школі був свій колгосп, який щороку проводив звітно - виборчі збори шкільного колгоспу.

З 1965 по 1972 рік директором школи був Василенко Андрій Семеноич, за фахом математик. З 1965 року розпочинається добудова школи.

З 1972 по 1987 рік посаду директора середньої школи обіймав Денисюк Петро Миронович. Він багато зроби для покращення матеріальної бази школи. Були добудовані додаткові навчальні кабінети, спортивний зал, актовий зал, тир, проведено водяне опалення. При школі існувало підсобне господарствою. Був створений духовий оркестр.

З 1987 по 1998 рік директором Малинської середньої школи був Лень Володими Іванович. Під його керівництвом було побудовано нове пиміщення шкільної їдальні на 300 місць. В з'язку з реалізацією програми ліквідації наслідків Чорнобильської аврії в школі було запроваджено безоплатне харчування учнів. В цей період було заасфальтовано і обгооджено шкільне подвір'я.

З 1994 року школа переведена на пятиденне навчання, було запроваджено вивчення другої(англійської) іноземної мови, відкрито кабінет інформатики. Було відмінено вивчення автосправи, припинено діяльність піонерської, комсомольської організації, учительської партійної організації.

В 1998 році на посаду директора школи була призначена Бунечко Тетяна Василівна.

З 1999 по 2008 рік директором був випускник школи, вчитель фізкультури Андрощук Сегій Панасович. Під його кеівництвом школа була газифікована. В 2003 році було запроваджено профільне навчання, розширена база кабінету інформатики,створено кімнату - музей. В 2007 році випускники школи вперше взяли участь в незалежному зовнішньому оцінюванні.

З 2008 року директором школи стала Миронець Наталія Миколаївна. На подвір'ї школи була побудована сучасна шкільна вбиральня. Проведено реконструкцію і введено в дію два навчальні кабінети, оновлюється матеріально - технічна база школи.

Матеріал зібрано педагогічним
та учнівським колективами школи

Copyright © БЦСПШБ