Селище Моквин (в 1962-1991роках-Першотравневе) відноситься до Березнівського району Рівненської області. Цікавий Моквин тим, що в ньому знаходився палац польських шляхтичів Валевських, який на превеликий жаль не зберігся і цікавий католицький костел. Костел залишився, хоча й не діє, але саме його залишки можуть привернути увагу туристів, які прямують з траси Рівне-Сарни через Моквин до найкрасивішого замку Рівненщині в селі Губків
Топонім Моквин можна пов'язати з тим, що село находиться в долині р. Случ і на час від часу страждає від повені. Принаймні так кажуть місцеві жителі.
На території Моквина в період ранньої бронзи вже існувало поселення людей. Про це свідчать, знайдені на території села кам'яні
Знаряддя праці та залишки посуду тих часів. "Історія міст і сіл УРСР"
Дає відомості, що в документах 1564 року, Моквин згадується як власність Богуша Федоровича Корецького. Олександр Романчик, науковий працівник Державного історико-культурного заповідника м. Острога, наводить щоправда іншу дату першої згадки про селище в письмових джерелах-1565 рік. Але то не суть важливо.
В 1594 році власником Моквина стає Бралавський каштелян Олександр Семашко. В той час село входило до Луцького повіту Волинського воєводства й саме по цих землях прокотилось повстання Наливайка 1594-1596 років. Під час того повстання Моквин був захоплений загоном козаків під керівництвом Г,Лободи.
Оправившись від наслідків козацького повстання, Моквин розбудовується. В 1629 році в селі налічується 79 домів. Населення займається деревообробкою, ткацтвом і виробництвом -кошиків.
В 1631 році дочка Семашка одружується з Червоноградським старостою Станіславом Даниловичем у власність якого й переходить Моквин. Під час війни Хмельницького з Польшею, в серпні 1648 році, жителі Моквина піднімають повстання проти Даниловича. Але повстання успіху не мало, а його активні учасники були схоплені, відправлені в Луцьк і покарані міським судом.
Даниловичі продають в 1755 році свої володіння в Моквині шляхтичу Валентину Требуховецькому, після смерті якого вони як спадщина дістаються його далекому родичеві В. Валевському.
У власності Валевських Моквин перебував аж до 1939 року, поки Волинь не була зайнята радянськими військами. За чпасів панування Валевських в селі була відкрита суконна мануфактура, цегельний завод та картонна фабрика.
З 18866 року Моквин стає волосним центром, а в 1867 році відкривається парафіяльна школа. В 1882 році починає діяти поштова контора. В 1897 році в Моквині проживає вже 1683 жителя.
Потім була столипінська реформа, в наслідок якої багато жителів села переселяються на хутори, 1 світова війна й революції 1917 року.
В липні 1917 року Валевських виганяють з маєтку. В лютому 1918 в село входять австро-німецькі війська, але не надовго.
На протязі 1919-1920 через Моквин двічі прокотилась хвиля радянсько- польської війни. Та війна закінчується встановленням влади Польші аж до 1939 року. Моквин включається до складу Березнівської гміни Рівненського повіту Польскої держави, а з 1925 року то вже повіт Костопільский. В селі мешкає 2269 жителів.
Весною 19224 року в Моквині сталася подія про яку й зараз пам'ятають місцеві старожили. Тоді протягом 30 годин йшла страшна злива, Случ вийшов з берегів і повністю затопив село. Відразу згадується топонім назви Моквин.
Потім був 1939 рік, 1941, 1944 і нарешті 1991. Коментарів це не потребує. Були ще страшні роки "Волинської різанини", коли поляки з українцями завзято нищили один одного, але про ті події якось іншим разом.